Тіматі: «Щастя триває недовго»

Тіматі: «Щастя триває недовго»

Він співає про дружбу та кохання, хоча друзів не має і вважає, що дружба – це «спілкування за інтересами». Батьки лише кілька разів на рік бачать свого Тіму, а він у свої майже 27 років уже бере на себе відповідальність за їхню старість.  Тіматі втілює у життя мрію за мрією, але не знає, що таке щастя. У нього немає шрамів на животі, як пишуть деякі ЗМІ, зате він збився з рахунку своїх тату. У дитинстві його захищав однокласник-дагестанець, а нині – особиста охорона. До речі, з охоронцем Тіматі прийшов і на інтерв’ю з «Главредом»

Тіматі, твоє дитинство проходило так само шикарно, як зараз уже доросле життя?

Я народився в забезпеченій родині, але мене ніколи не балували. Тобто грошей мені не давали, машин не купували й авто з водієм не давали. У дитинстві я їздив у громадському транспорті, пересувався на скейтборді й мав у кишені десять-тридцять рублів, щоб міг купити собі хот-дог, попити газованої води чи сходити в «МакДональдз».

Тобто ти був звичайною дитиною?

Ні, я не був звичайною дитиною. Я народився в інтелігентній освіченій родині. У мого тата дві вищі освіти, у мами – три.  Ми завжди жили у величезній квартирі, у домі завжди була їжа. Більшість хлопців цього не мали. У мене постійно були якісь нові речі, книжки, відеомагнітофони, перші плазмові екрани. Із цим проблем не було. Але в мене батько дуже грамотна людина і, незважаючи на те що він дуже заможний, виховував мене в більш-менш адекватних умовах, щоб потім мені було до чого прагнути. Тож, коли я дивився на однолітків, у яких вже тоді були машини з водіями, багато готівки в кишенях, які тоді вже тусувались і ні в чому собі не відмовляли, у мене виникало відчуття несправедливості, що я цього всього не маю, і мені хотілося якомога швидше це заробити. Тому відсутність кишенькових грошей мотивувала до бажання їх десь дістати, причому легальним способом.

Як ти заробив свої перші гроші?

Продавав чергу в «МакДональдз». Коли відкрився перший ресторан на Пушкінській, черги були такими, що люди по чотири години стояли, аби з’їсти чизбургер чи бігмак. Абсурд, але факт. Батько одного з моїх приятелів працював там охоронцем, а сина свого влаштував працювати на касу, тож у нас утворилася «спайка».  Під’їжджали «братки» на перших 140-х чи 600-х «Мерседесах», на джипах «Черокі», а ми, шпана, бігали й казали їм: «Ми можемо оформити замовлення за півгодини».  Це коштувало 30 рублів, а ми говорили – 60. Йшли до спеціальної каси (батько-охоронець пропускав нас без черги) і швидко оформлювали замовлення. Частину грошей забирав син, частину – батько…

Тобто доводилося ділитися?

Так, це ж ціла схема. Решта потрапляла в наші кишені. Наприкінці тижня в нас накопичувалась певна сума.

І на що ти витрачав свої перші гроші?

Тоді ми могли піти погуляти в парк Горького чи, наприклад, на Поклінну гору, сходити в кіно, купити газованої води. Це були прості дитячі радощі.

А що тобі зараз приносить радість?

Я ще тоді мріяв і зараз мрію про якісь речі. Думаю, навіть коли у мене буде мільярд доларів, то теж про щось мріятиму.

У тебе навіть є тату на тілі – I have a dream.  А яка твоя заповітна мрія?

Просто бути щасливою людиною.

Як це?

А от у цьому-то й питання – як?

Ти зараз не щасливий?

Щастя чомусь триває недовго. Ти працюєш, щось робиш-робиш, потім раз – і хмари розійшлися, сонце засяяло, зробило тебе на мить щасливим, а потім знову затягнули все. Тобто якщо щастя затяглося – чекай біди. Якщо все добре, і це триває, і стає ще краще – значить, щось не так.

Тебе називають Тіматі. І батьки теж? Чи все ж таки Тимуром?

Тимуром мене ніколи не називали. Просто Тімою.

А дражнили як? У школі, наприклад, було якесь прізвисько?

Ні, у школі не дражнили. У мене був кент-однокласник, дагестанець.  Ми з ним завжди ходили разом. Його батько був спортсменом, тренував сина змалечку. Мене ніхто не дражнив, бо всі знали, що маю друга, який, будучи у сьомому-восьмому класі, міг наваляти навіть десятикласникам. Тому ніхто не дражнив. Та й приводів не було.

А друзі дитинства в тебе є?

Практично всі зв’язки загубилися. Може, дві-три людини з однокласників, з якими спілкуюся, залишилися.

А от старшокласників і досі зустрічаю.

А загалом у тебе багато друзів?

Ні. Дружба – узагалі-то, поняття відносне. Дружба – це спілкування за інтересами.  Коли є спільні інтереси, спільна справа – є дружба. Тільки-но інтереси розбігаються – починається мовчання, і через роки при зустрічі паузи збільшуються.

Ти як старший син у сім’ї відчуваєш відповідальність за своїх батьків, за молодшого брата? Чи про це зарано говорити?

Я завжди це відчував і відчуваю зараз. Намагаюся допомагати, хоча, у принципі, особ¬ливої допомоги вони не потребують, але все ж таки.

Часто бачишся з батьками?

Не можу сказати, що часто. Хотів би, звичайно, частіше. Оскільки вони не живуть у Росії, бачимося десь п’ять-шість разів на рік.

А вони схвалюють твій вибір? Може, вони мріяли, що їх син стане…

Космонавтом.

Припустімо.

Так. Чи пожежним. Ні, мої батьки щасливі, бо їхній син не став алкоголіком, наркоманом, серійним убивцею, а займається улюбленою справою, і ця справа приносить йому гроші, задоволення і робить його щасливим.

Але, крім пісень, гроші тобі приносить ще й бізнес. У тебе є бар, ресторан, власна лінія одягу. Ти відкрив бізнес заради додаткових доходів?

Мені подобається індустрія розваг, тому багато років я робив усілякі клубні, ресторанні проекти.  Але нині в цьому я більше не бачу сенсу. В якийсь момент у мене в житті цього було дуже багато. Зараз я сконцентрувався більше на музиці, на створенні великого інформаційного ресурсу.

Хочу відкрити свою радіостанцію, добудувати студію звукозапису – щоб мій музичний лейбл був повноцінним.

Окрім музичних здібностей, у тебе є ще якісь таланти?

Мені здається, я міг би стати гарним спортсменом, якщо б з дитинства конкретно цим займався.

В якому виді спорту?

Міг би бути хорошим тенісистом, гонщиком або гімнастом. Схильність до спорту й бажання ним займатися в мене були завжди.  

Утім, популярним ти став завдяки музиці. Що для тебе означає найвищий ступінь популярності – коли ти можеш сказати: я – найпопулярніша зірка?

Коли за свій альбом ти отримуєш кілька премій, а «Оскара» – за саунд-трек… Коли твій трек десять тижнів перебуває у світовій десятці Billboard… Коли на твій концерт приходить двадцять, тридцять чи сорок тисяч людей… Коли у тебе світові турне і виходу твого нового синглу чекає весь світ…  Ось це, напевно, критерії найвищої популярності.

У стилі твоїх кліпів відображено стиль твого життя? Чи все ж таки на відео більше понтів?

Стиль мого життя прописаний у моїх піснях. Хто їх чув хоча б раз, розуміє, що я маю на увазі. У мене все по-справжньому. І все, що ви бачите на екранах своїх телевізорів з підписом «Тіматі», – дійсність, а не вигадка.

Що спонукало тебе знятися в кіно?

Я багато чого домігся в музиці, і моїм наступним кроком, який став логічним продовженням розвитку моєї кар’єри, було кіно. Я хотів спробувати себе в новому амплуа. Адже всі ми в дитинстві марили про великий екран, удаючи із себе Бетмена й Дарта Вейдерамі. Моя дитяча мрія, точніше – одна з них уже здійснилася.

Скільки тату на твоєму тілі? Яке останнє, і чому присвячене?

Навіть якщо хотів би, то не зміг би їх порахувати. Усі мої тату складають одну велику книгу життя, постулати з якої переплітаються у звивистих лініях і формують цілісний і глибокий сенс. Останнє татуювання я зробив на спині. Це зображення жіночих губ.  Про що воно?  Думаю, пояснювати не варто, все зрозуміло…

Ти часто буваєш в Україні. Це пов’язано з роботою чи в тебе тут є якийсь інтерес?

У мене тут багато друзів, знайомих, приятелів. Чого приховувати, мені подобається Україна, ваша кухня, подобаються українські дівчата… Клімат у вас м’якший, ніж у нас.

Ти дружиш із паном Онищенком.

Так, ми знайомі.

Тобто другом його не вважаєш?

Друзів у мене мало. У нас приятельські стосунки. Ми часто тусуємося разом, літаємо кудись відпочивати, зустрічаємось у Куршевелі, Маямі, Сан-Тропе, Монако.

Українську мову розумієш?

Ні. Лише якісь слова можна виловити та сенс за інтонацією, але мови не знаю.

А якими мовами володієш?

Російською, англійською, французькою.

Источник: stars.glavred.info